о. СТЕФАН ПІТКА
(1934-2003)
Третього дня після свята Вознесіння Господа нашого ІсусаХриста, коли
у Сремській Мітровиці відбувся нразник, 8 червня 2003 року помер місцевий
парох о. Стефан Пітка. Поховали його в Інджії 10 червня.Отець Стефан,
син Володимира і Софії з дому Пакушевської, народився 28 лютого 1934
року у селі Дабрак, що належить до парафії у Дев'ятині. Після початкової
школи у Хорвачанах, працює робітникому Белграді. Але, Бог знайшов його
і там. Знайшов і покликав. А робітник Стефан відгукнувся нацей заклик.
Владика Гавриїл Букатко цінував такі пізніші покликання і намагався
уможливити їм осягнути мету -стати священиками. Навчання Стефана проходило
у Загребі -ґімназійне і богословське.
На священика Стефана висвятив владика кир Гавриїл при участі свого помічного
владики кир Йоакима Цеґедия. Було то 2 серпня 1964 р. в Хорвачанах.
Маючи вже досвід з переселенцями з Боснії у Інджії та в околиці Белграду,
владика Гавриїл Букатко призначує о. Стефана душпастирем тих переселенців
із завданням заложити для них парафію у Інджії, а з часом й у самому
Белграді. Розумієтся, треба було збудувати і церкву в Інджії.
Будова церкви в Інджії ввійдемабуть в історію не тільки тої парафії
і Крижевської єпархії, але й Союзу комуністів Югославії. Справа тої
будови Опинилася і в кабінеті президента Югославії Йосипа Броза Тіта.
Вона була
причиною що "впало" кілька комітетів Комуністичної партії
в Інджії, "впали" районні управи Інджії, вкінці впав й о.
Стефан з даюя церкви, коли разом з робітникам робив на дасі. Відлежав
довший час нерухомий в ґипсяному кориті, але -церква була збудована.
Не сміла мати дзвіниці, але має, не сміла мати дзвонів, а має три.
Коли всьо було готове, 1972 року о. Стефан виїхав на довший відпочинок.
Був у Канаді, Чикаґо, Мюнхені... У липні 1973 року був призначений парохом
у Сремський Митртовици, а 15 квітня 1978 р. І боснійско–славонським
вікарієм, але цієї посади ніколи не виконував. Вернувшись, він до смерти
остав Сремськей Мітровиці.
В часі війни 1991–1995 йому на церкві розбивали вікна з вітражами, провокували,
грозили побиттям, навіть смертью. Вікна поправив, погроз на боявся.
Крім своїх священичих обов'язків о. Стефан Пітка брав участь і в громадському
житті, в культурно–освітних справах, окремо у вихованні української
молоді.
