In memoriam

МИХАЙЛО КОВАЧ

ДЮРА ПАПГАРГАЇ

ЛЮБОМИР РАМАЧ

ИРИНА ДАВОСИР– МАТАНОВИЧ

СИМЕОН ХРОМИШ

ДЮРА ГРУБЕНЯ

ДЮРА ПАПУҐА

о. СТЕФАН ПІТКА

МИКОЛА КИНДЗЕР

 

ЗДОГАДОВАНЄ НА ПАНОЦА СИМЕОНА ХРОМИША


Дня 22. априла 2004. року, у 93. року свойого живота у Кноксвилу у ЗАД, умар о. Симеон Хромиш, священїк Крижевского владичества. Священїки и його шесцеро дзеци, зоз своїма дзецми и своїма унуками и численима приятелями поховали го на теметове до фамелийней крипти коло супруги Єлени, котра умарла 12. марца 1995. року.

Симеон Хромиш бул священїк Крижевского владичества у подполним значеню того слова. Вон служел у трох грекокатолїцких националних сеґментох владичества – горватским у Жумберку, руским у Руским Керестуре и українским у Баня Луки. Так то у Крижевским владичестве: гоч дзе служиш, то вше – при своїх.
Паноцец Хромиш ше народзел 2. мая 1913. року у Пишкоревцох при Дякове, у обисцу Карла и Єлени р. Лазор. Одроснул зоз штирома братами – Михалом, Карлом, Владимиром и Янком и шестру Марию, а два шестри умарли ище як мали дзеци. Школовал ше у Дякове, дзе пешо ходзел, вец у Врполю, дзе тиж ходзел пешо, и у Славонским Бродду, дзе каждого дня путовал на гайзибанє. А єден час бивал у родзини Колєсарових, родичох познатей филмскей ґлумици Ирини Колєсаровей, популарней „Славици”.

После матури нє було дилеми – пошол до Львова студирац богословию, а дипломовал у Заґребе 1940. року. Дня 15. септембра 1940. року повинчал ше зоз учительку Єлену Пушкаш, Новосадянку, алє на служби у Коцуре. Винчал их у Петроварадинє о. Дюра Павич. За священїка го 1. юния 1941. року у Ужгородзе пошвецел владика Александер Стойка. До Ужгороду пошол илеґално и там без церемонийох, вєдно зоз Кирилом Бесерминьом, були пошвецени. Першу свою Службу Божу одслужел у Руским Керестуре 11. юния 1941. року. После того бул намесцени на парохию у Мрзлим Полю у Жумберку.

Писал вон о своїм службованю у Жумберку и обявел то у минхенских новинох „Християнський голос”. Були то часи войни и у Жумберку були забити двоме нашо священїки (Кухар и Шимрак), а други двоме були вигнати (Биленький и Ерделї). Симеон Хромиш остал єдини грекокатолїцки священїк у цалим Жумберку.
После Жумберку паноцец Хромиш бул намесцени за капелана у Руским Керестуре, а 1955. року постава парох у Баня Луки. Пришол до места дзе у войни, з бомбами зоз английских авионох, нїби пре гришку, була знїщена парохиялна церква. У парохиялним доме бивал стари и хори парох Фране Латкович, а у другим квартелю у прижемю смесцела ше фамелия Хромишових зоз своїма осем членами. Алє, нєодлуга их отамаль державна власц вигнала и там намесцела єдну муслиманску фамелию. Хромишово ше змесцели у єдней хижи церковнїкового квартеля на парохиялним дворе. Познєйше ше преселєли до парохиялного биваня.

У єдней хвильки у Босни ше повторела ситуация яка була и у Жумберку под час войни. Сващенїки Биляк, Юриста и Биленький були у гарешту, а о. Симеон остал лєм цо нє сам у цалей Босни.

З чежку муку панїматка Єлена достала место учительки у Дебелякох и путовала на гайзибанє, або на бициґли (15 километри). Конєчно, после того достала место у Баня Луки.

Року 1969. прежили вельке трешенє жеми, у котрим парохиялни дом зоз каплїцу у партеру бул очкодовани. Обновел вон шицко цо було очкодоване и 1972. року зоз панїматку Єлену емиґровали до ЗАД, дзе им уж була дзивка Мария з мужом Петром Бобреком и дзецми.

И у Америки службовал на парохиї, у Мишвоку, у Чикаіким грекокатолїцким владичестве. Медзитим, носталґия, а и хороти, окреме панїматки, були причина же ше паноцец Симеон зоз панїматку врацаю до Югославиї, до Нового Саду. Ту уж як пензионер жил и паноцец Кирил Бесерминї, з котрим о. Симеон вєдно студирал, вєдно ше пошвецели у Ужгородзе, вєдно службовали як капеланє у Руским Керестуре и тераз вєдно як пензионере жили у Новим Садзе и помагали парохови о Романови Мизови.

А кед ше зявели витри войни цо их нова власц у Сербиї, на чолє зоз предсидательом С. Милошевичом, порушала, и кед у Вуковаре бул забити Владимир, брат о. Симеона, и його жена Катица, а познєйше другого брата Янка з цалу його фамелию вихнализоз Вуковара, о. Симеон и панїматка Єлена ше заш врацаю до ЗАД. Там уж була и друга їх дзивка Нада з мужом Зиновийом Семаком, а з родичами пошол и син Владимир зоз супругу Ганчу и дзивку Лидию. У Америки паноцец Симеон ище єден часс бул на парохиї, вец ше 1992. року врацели до Горватскей. А кед до Америки пошла и дзивка Наталка зоз свою фамелию, и вони ше двойо заш врацели до Америки, ґу дзивки Мариї. За нїма пошол и остатнї потомок цо остал на тим просторе – син Дюра. Треци син там бул уж од скорей.
То нє бул перши одход Хромишових до Америки. Ище їх орадїдо Михал там робел у индустрийних базенох Пеориа у Илиноису, котри ше врацел до Руского Керестура. Випатра же Америка була предодредзена за Хромишових од котрей вони сцекали, алє ше заш до нєй врацали. Нїкому нє познати Божо плани и людски драги будучносци. Паноцец Симеон и панїматка Єлена, тїлесно остали занавше у Америки.


Get free Dreamweaver templates and extensions at JustDreamweaver.com