In memoriam

МИХАЙЛО КОВАЧ

ДЮРА ПАПГАРГАЇ

ЛЮБОМИР РАМАЧ

ИРИНА ДАВОСИР– МАТАНОВИЧ

СИМЕОН ХРОМИШ

ДЮРА ГРУБЕНЯ

ДЮРА ПАПУҐА

о. СТЕФАН ПІТКА

МИКОЛА КИНДЗЕР

СВЯТОСЛАВ НАДЬ

ДР ЯНКО САБАДОШ

О. ДР РОМАН МИЗЬ

МИРОН ЖИРОШ

ДР ПАВЛО ЧУЧКА

 

На здогадованє

ДЮРА ПАПГАРГАЇ

Членам русинсько-українській громаді у Воєводині, й ширше, уже відомо, що із її рядів пішов у вічність наш один з найвизначніших поетів, прозаїків, театральників та громадських діячив – Дюра Папгаргаї. Сумну звістку про це оприлюднено у „Руському слові”, руських електронних медіях, та й сербською мовою у воєводинській преси. На цей раз ми вирішили подати читачам „Голосу” інформацію автора академіка др Миколи Мушинки з Пряшева (Словаччина), призначену для їхніх інформаційних медій.

„Сумна вістка надійшла з Нового Саду в Сербії. В суботу 15 березня ц. р. там на 72 році життя упокоївся один з найвизначніших письменників і громадських діячів русинів Войводини Дюра Папгаргаї, відомий і у нас на Пряшівщині не лише з публікацій в „Дуклі” та постановки його драми на сцені Театру ім. Олександра Духновича, але й з численних особистих відвідин нашого краю.
Дюра Папгаргаї народився 11 листопада 1936 року в центрі русинів Войводини – в Руському Керестурі, в селянській родині. Там, на лоні прекрасної Придунайської низовини, пройшли його дитячі і початкові шкільні роки. Після закінчення нижчих класів Руської гімназії в 1951 році він поступив у Середню фізкультурну школу в Новому Саді, а після її закінчення чотири роки працював просвітнім працівником у Вербасі (1956-1959). Здобувши вищу освіту на філософському факультеті Новосадського університету (відділ югославської літератури та південнослов’янських мов; 1960-1964) він три роки (1963-66) працював редактором тижневика „Руске слово”, при якому заснував щомісячний додаток „Літературне слово”.

Дальших 27 років (1966-1993) був головним редактором квартальника „Шветлосц”, який, як і інші видання югославських русинів, виходив (і досі виходить) їх рідною літературною мінімовою, узаконеною „Ґраматикою бачвансько-рускей бешеди” Гавриїла Костельника (Сримські Карловці, 1923). Цей нововідновлений „товстий” журнал під вмілою рукою Д. Папгаргая став найвизначнішим літературно-громадським часописом русинів тодішньої Югославії. На ньому виховувалася ціла генерація письменників та культурно-громадських діячів. Паралельно з творами місцевих авторів на сторінках журналу у перекладах друкувалися твори світової літератури, часто такі, які в інших соціалістичних країнах були під суворою забороною. Крім того, майже кожне число „Шветлосці” містило повний текст одної драми місцевого або чужого автора. Ці драми збагачували репертуар місцевих драмколективів і сприяли розвиткові театрального мистецтва русинів Югославії.

Слід підкреслити, що Д. Папгаргаї від дитячих років був великим любителем театрального мистецтва. Багато років він співпрацював з театром „Дядя” в Руському Керестурі та Новому Саді, який час від часу гастролював і у нас на Пряшівщині. Чотири роки займав посаду директора Сербського національного театру (1979-1982) в Новому Саді.

Немає ділянки в літературі русинів Войводини, в якій би Дюра Папгаргаї не залишив помітний слід. Як поет, він є автором шістьох збірок поезій. Не менше книжок він присвятив і прозі. Має на своєму рахунку і кільканадцять драматичних творів. Важливе місце в його спадщині займає дитяча література, історичні та літературознавчі праці, зокрема літературні антології, шкільні хрестоматії та художні переклади.

Певним підсумком його літературного доробку є майже 1500-сторінковий трьохтомник його вибраних творів (1998-1999). Перший том У роси кощак сон (У роси кістяний сон) охоплює добірки віршів із п’ятьох його попередніх збірок та найновіші вірші поета. Другий том Запор (Гальмо) містить його оповідання та есе публіковані від раннього дитинства до 1998 року. Третій том Живи цині (Живі тіні) обіймає вісім його драматичних творів і сім драматизованих казок для дітей.

Тврочість Дюри Папгаргая, адресована невеличкій групі русинів Сербії та Хорватії (за статистикою 2002 року – 18.000 людей), далекі предки яких переселилися в ці краї 260 років тому із нашого Закарпаття (Горниці). Та художній рівень творів Д. Папгаргая настільки високий, а зміст настільки універсальний, що вони зацікавлять людину будь-якої національності. Не дивно, що їх досі було перекладено дванадцятьома мовами, головним чином, мовами народів і національностей Югославії. У перекладі словацькою мовою вийшли вже три окремі книжки Д. Папгарая, угорською – дві, української – добірка віршів і оповідань. На сцені театру ім. О. Духновича з великим успіхом була поставлена його драма „Агафія – старого попа дочка”. Д. Папгаргаї за свої твори здобув багато нагород та премій. Одною з останніх була Премія ім. О. Духновича.

При останній нашій зустрічі влітку 2006 року Д. Папгаргаї з великим захопленням розповідав про свій план відвідати Пряшівщину, щоб зібрати матеріал для чергової історичної драми про наших спільних предків. На жаль, стан здоров’я не дозволив йому реалізувати цей задум.

Прогалину, яка настала в літературі русинів колишньої Югославії відходом Д. Папгаргая – важко буде надолужити. Нехай йому буде легкою рідна руськокерестурська земля!


Микола Мушинка


Get free Dreamweaver templates and extensions at JustDreamweaver.com