Фоно запис зоз сновательней схадзки Союзу

часц 1
часц 2
часц 3
часц 4

 

АКТУАЛНЕ:

ЗБИРКА ПРЕВЕДЕНИХ, ДО САДА НЕОБЈАВЉЕНИХ ДОКУМЕНАТА И ТЕКСТОВА ИЗ ИСТОРИЈЕ УКРАЈИНЕ

Номерні знаки I LOVE LEMKOS чи 27 Лемківська ватра у Канаді

 

Прилоги наших членох и сотруднїкох

На здогадованє

Линки/Вязи

Світова Федерація українських лемківських об’єднань


 

Zjednoczenie Łemków
Об’єднання лемків


 

Kанадське Oб’єднання Українців Kолишньої Юґославії (KOУKЮ)




ВЛАДИМИР ХРОМИШ,
здогадованє


lemko.org
Walter Maksimovich


Вісник СФУЛО

 

О. ДР РОМАН МИЗ (1932-2017)

Прешлей ноци у Новим Садзе умар наш познати душпастир у пензиї,  автор велького числа публикацийох, редактор и професор др Роман Миз.

Народзел ше 14. авґуста 1932. року у Дрогобичу, у України, алє  ше уж о рок з родичами преселюю до валалу Липовляни у Горватскей, дзе його оцец велї роки бул парох. Там вон започал свою священїцку кариєру од 1958. року аж по 1968. рок кед є премесцени до Нового Саду. Под час службованя у Новим Садзе здобул вельки угляд медзи священством рижних релиґийних опредзелєньох, як екумрнски розположена особа и вредни писатель, новинар, казательнїк, науковец, енциклопедист.

Бул член Предсидательства и предсидатель Союзу Руснацох и Українцох Югославиї и член Предсидательства Дружтва за українски язик и литературу Войводини.

Року 1993-го порушал християнски часопис *Дзвони* и библиотеку *Мемориял 250*, а тиж бул главни и одвичательни редактор першей радио емисиї на українским язику на РНС *Українски обриї* и редактор програми по руски и українски на новосадскей радио станїци Радио Мария.

Бул єден зоз иницияторох снованя новосадского хора «Гармония».
Зоз шмерцу отца доктора Романа Миза наша грекокатолїцка церква страцела єдного з найвизначнєйших священїкох, а наша културна явносц вредного науковца и публициста.

Час хованя отца Романа Миза будзе обявени познєйше.

13. новембер 2017.року

Одпитованє од отца Романа Миза


 

Прес-реліз
Візит
голови СФУЛО Ярослави Галик до Сербії

З 13 по 18 жовтня 2017 року на запрошення голови Союзу русинів українців Сербії Богдана Віславского та голови ансамблю "Калина" (м. Інджія) Петра Закамарока я як голова СФУЛО брала участь у Днях української культури в Сербії. Відвідала автономний край Воєводину: Новий Сад, Інджія, Дюрдьов та ін., де компактно мешкають русини-українці. Мала низку важливих ділових зустрічей на радіо, телебаченні, у інформаційно-видавничій установі, з керівництвом Національної ради русинів, з активом Союзу, з відомими громадськими діячами, журналістами, письменниками, з духовенством.
Поїздка до Сербії – це мій перший міжнародний візит на посаді голови СФУЛО. Я вирішила здійснити його з метою ознайомлення з життям русинів/українців у Сербії, з діяльністю Союзу русинів-українців Сербії, для з’ясування проблем, потреб та перспектив в їх роботі. Також для пошуку спільних точок дотику для роботи всіх суб’єктів федерації та координації дій.
До Нового Саду я прибула в п’ятницю ввечері 13 жовтня.
В суботу зранку візит розпочався з ознайомлення з містом Новий Сад, яке є економічним та культурним центром Автономного краю Воєводини і розташоване на півночі Сербії на березі широкого Дунаю. Петроварадинська фортеця над Дунаєм, старе місто з церквами і будівлями XVIII-XIX століть, площа Свободи, міська ратуша… Греко-католицькі церкви – релігійні осередки українців і русинів у Новому Саді, адже майже всі русини тут – греко-католики.
Потім ми з п. Богданом Виславски відвідали село Дюрдьов, де знаходиться один з відомих осередків Союзу русинів українців Сербії і де мешкають русини компактним поселенням. Село просторе, 5000 мешканців, частина з яких серби і роми. В центрі села – монументальний хрест як пам’ятка про поселення, школа, у якій є державні русинські класи, дитячий садочок для дітей русинів, велика греко-католицька церква. На місцевому цвинтарі – мальовнича каплиця для поминальних відправ. На могилах – прізвища та імена, співзвучні з лемківськими.
В центрі села у дворі – біла акуратна будівля культурно-мистецького товариства «Тарас Шевченко», яка знаходиться у власності спільноти. У фойє приміщення звертає на себе увагу історія товариства у фотографіях – від 1946 року і до сьогодення. Просторий зал, сцена, на якій з десяток пюпітрів та деякі музичні інструменти. З діяльністю товариства нас ознайомив молодий шевченківець Тарас Чапко. В товаристві діє 9 художніх колективів: хорові, танцювальні, драматичні, музичні для різних вікових груп. Цей дім є справжньою матір’ю («маткою») для всіх поколінь русинів села, де вони бережуть і плекають свою українську ідентичність. Тут проходять репетиції, концерти, різдвяні бали, свята, збори, конференції… Це центр життя русинів Дюрдєва.
І однією з болючих проблем цього товариства (як і всіх інших культурно-мистецьких організацій) є брак професійних спеціалістів української спеціалізації для роботи в художніх колективах: хореографів, керівників хорів, балетмейстерів, музичних керівників тощо. Для платного навчання талановитої молоді в Україні бракує коштів, а на бюджетне навчання держава Україна вимагає мати статус закордонного українця, на який треба чекати і по три роки.
Також проблемою для продовження роботи русинських класів є зменшення кількості дітей русинів. Проблемою є невпинна асиміляція русинів у сербському середовищі.
Ввечері ми вирушили разом з родиною Виславських до міста Інджії на відкриття Днів української культури. Організатором заходу було культурно-мистецьке товариство «Калина» та його керівник п. Петро Закамарок. На урочистому відкритті було надано вітальне слово мені як голові СФУЛО та п. Богдану Виславському як голові Союзу русинів українців Сербії. У концерті брали участь пісенні й танцювальні художні колективи та окремі солісти, які виконували українські, русинські та сербські пісні й танці. Зворушила до сліз сердечність і щирість виконання зокрема українських пісень, що свідчить про тугу і любов до далекої і рідної України. Завершився перший день свята дружньою вечіркою.
В неділю зранку ми їдемо на Службу Божу до греко-католицької церкви св. Архангела Михаїла в сусідньому селі Господінці, де парохом недавно призначений молодий русин о. Данил Задрепко, який добре володіє українською мовою, бо вчився в українській духовній семінарії в Ужгороді. З ним на плебанії маємо коротку зустріч, а також з парафіяльною громадою. Потім відвідуємо греко-католицький храм в Дюрдєві.
Пополудні маємо аудієнцію у багатолітнього (з 1968 року) пароха греко-католицької церкви св. Петра і Павла в Новому Саді 86-річним отцем Романом Мізем. Цей незвичайний священик, походженням з Дрогобича, видав 87 книг духовного і світського змісту на 5 мовах, понад тисячу статей,  його переклади вийшли в 4 книгах… Він працював редактором Українського радіо в Новому Саді. Був теж засновником, редактором і директором українських радіопередач радіо Баня Лука (1967-1968) та Новосадської телестудії (2003-2004). Від 2004 року він був відповідальним редактором українських та руських радіопередач радіо „Марія” в Новому Саді. О. Роман Мізь був членом восьми редакцій газет, журналів та радіопередач. Його називають найпродуктивнішим українцем-русином в Сербії. О. Роман був співзасновником, а певний час і головою Союзу русинів і українців Югославії. Він твердо стоїть на українських позиціях. Вважає русинів (руснаків) Сербії та Хорватії складовою частиною українського народу, а їх прабатьківщиною („матічною країною”) – Україну. Для нього русини й українці – синоніми: перший – давніший, другий – новіший. Отець Роман дарує нам з десяток своїх книг і шкодує, що не зможе бути з нами на Днях української культури…
А ввечері ми знову насолоджувалися чудовими виступами колективів художньої самодіяльності, старовинними українськими піснями і танцями. Мала коротке знайомство з послом України в Сербії п. Олександром Александровичем, який співпрацює з українсько-русинською громадою. Також дала коротке інтерв’ю для українськомовного телебачення Нового Саду. Після концерту було багато знайомств і бесід з учасниками, організаторами заходу, представниками влади, активом Союзу.
Понеділок видався найбільш насиченим днем. Зранку ми мали зустріч у Новому Саді в Домі радіо. Заступниця головного редактора радіо п. Златіца Няраді на короткій нараді, на яку були запрошені журналісти з русинського і з українського радіо, розповіла, що радіопередачі русинською мовою транслюються щоденно по кілька годин щодобово. Українськомовні передачі є 6 днів на тиждень по кілька годин. Були впроваджені недавно з появою українських переселенців з Косово. Проблемою є недостатня кількість україномовних журналістів, тому не всі посади зайняті. Після наради журналіст Велимир Паплацко взяв у мене коротке інтерв’ю для радіо.
Потім нас чекала зустріч з колективом редакції «Руске слово» та його директоркою п. Мартіцею Тамаш, який працює над виданням щотижневої інформаційно-політичної газети «Руске слово», молодіжного журналу «Мак», дитячого журналу «Заградка», літературно-культурного журналу «Шветлосц» та інші. Також виходить щорічник «Голос Союзу українців Сербії», але його друкує сам Союз за власні кошти, а з оглядом на те, що вже два роки підряд не отримав ніяких грошей, то тепер планується його друкувати в електронній формі. В одному з вересневих номерів тижневика мені показали статтю «Отримани шести конгрес – СФУЛО. Вибрана нова предсидателька», що свідчить про інтерес до нашої організації. Провідні журналісти та письменники гостро поставили питання про допомогу в презентації книг русинських авторів у перекладах і оригіналах у Львові, про встановлення зв’язків з видавництвами та навіть посередництво для друку та поширення книг русинських авторів. Адже їхня творчість є частиною української літератури. Автори вклали себе в творення оригінальної літератури русинським діалектом і це є культурологічним феноменом в лемківсько-русинсько-українському світі. Також важливим є обмін літературою. Ставилося питання також про підтримку наукових проектів в Україні, створення архівів, бібліотек, електронних банків даних.
А пополудні була зустріч з активом Союзу та з заступником голови Національної ради русинської національної меншини РС Євгеном Мудрим, який розповів про становище русинів у Сербії, про Національну стратегію русинів у Сербії до 2020 року, про асиміляційні процеси в умовах глобалізації, про новітні міграції русинів у інші країни в пошуках роботи.
Голова Союзу русинів українців Сербії Богдан Виславський мав доповідь про створення та діяльність Союзу. Доповідь додається.
Також на цій зустрічі були присутні заступник голови Союзу, журналіст Велимир Паплацко та Дюра Латяк, письменник і публіцист, культурний і громадський діяч, багатолітній редактор «Руского слова», один з організаторів фестивалю культури «Червена Ружа». П. Латяк розповів про історію русинів-українців Сербії та невтомну працю заради того, щоб проломити багаторічну ізоляцію русинів від їх первісної батьківщини Горниці (Закарпаття) та України. На цій зустрічі було обговорено низку важливих питань щодо діяльності Союзу русинів українців Сербії, проблеми і перспективи.
У вівторок було коротке ознайомлення з Бєлградом і від’їзд в Україну.

На основі проведених зустрічей і обговорень можна зробити наступні висновки:

1. СФУЛО як міжнародна організація користується високим авторитетом серед русинів-українців Сербії і вважається тією важливою ланкою, яка зв’язує їх з Україною як з прабатьківщиною. Вони очікують від СФУЛО допомоги у вирішенні практичних питань, фінансової підтримки, культурно-наукової співпраці. СФУЛО для них – вікно в Україну.
Також від держави Україна вони потребують всебічної підтримки, зокрема в галузі культури, особливо допомоги в бюджетному навчанні студентів-русинів на факультетах по підготовці спеціалістів в області культури (етнограф, музикознавець, хореограф, балетмейстер, керівник хору тощо), журналістики, філології. (Необхідно розібратися зі статусом закордонного українця). Потрібна підтримка культурних діячів, налагодження тісніших контактів з Україною, посилення підтримки української амбасади в Бєлграді (мікроклімат, матеріальна підтримка). Необхідно відкрити Русинсько-український культурний центр в Новому Саді (під будівництво центру є земля).

2. Союз русинів українців Сербії проводить велику культурно-громадську роботу серед русинів та українців задля їх об’єднання і широку просвітницьку діяльність, спрямовує свою діяльність на організацію культурних і освітніх заходів, які сприяють збереженню української свідомості меншини. Нині русинів у Сербії і Воєводині є близько 15 тисяч (перепис 2011 р.). Ще близько 5 тисяч – українці. Проте невелика кількість русинів не підтримують проукраїнську орієнтацію. Вони створили окрему організацію «Руска матка», присвоївши собі колишню назву русинів-українців. Вони орієнтуються на окремий, не до кінця ідентифікований, неукраїнський ідентитет, наче русини це самостійний народ: карпаторусини, угрорусини, руснаки. Це поширюють, між іншим, псевдонаукові теорії Магочі. Це вносить розбрат між русинами і вимагає постійної уваги з боку Союзу.

3. Назва «Світова федерація українських лемківських об’єднань» не несе в собі згадки про русинів української ідентифікації, і це часто служить аргументом проти Союзу і його участі в СФУЛО, звужує вплив Союзу на русинів. Також боснійські українці приєдналися до «Просвіти» з цих міркувань, що спричиняє поділ, відокремлення русинів-українців одного походження.
Також Союз русинів-українців Хорватії розпадається з однієї з цих причин на дві групи: Союз руських товариств (Дубравка Рашлянін, русинка) і Союз українських товариств. Також існує товариство «Руснак» в Петровцях (Наталія Гнатко, Любіца Фалц). Для налагодження співпраці з хорватами треба вивчити суть цих організацій та можливості співпраці.

4. Національна рада також розділена на 2 окремі: русинської національної меншини і української національної меншини, що теж не сприяє об’єднанню русинів і українців.

5. Регіоном компактного проживання русинів є Автономний край Воєводина, зокрема, адміністративний центр автономії Новий Сад, Руський Керестур, Коцур, Дюрдьов, Шид, Нове Орахово, Бикич дол, Срімска Митровиця, Вербас, Кула. Незначна кількість українців та русинів мешкає у столиці країни Белграді.

6. Українсько-русинська громада охоплена діяльністю Союзу русинів українців Сербії (член СФУЛО), голова Б. Виславський, а також низки культурно-мистецьких товариств на місцевому рівні.
Громадські організації:

  • Товариство української мови, літератури та культури «Просвіта», Новий Сад;
  • Культурно-мистецьке товариство ім. Івана Сенюка, Кула;
  • Товариство плекання української культури «Коломийка», Срімска Митровиця;
  • Культурно-мистецьке товариство «Кобзар», Новий Сад;
  • Культурно-просвітнє товариство «Карпати», Вербас;
  • Культурно-мистецьке товариство «Калина», Інджія;
  • Русинський народний театр «Петро Різнич Дядя», Руський Керестур;
  • Дім культури, Руський Керестур;
  • Товариство русинської мови, літератури і культури, Новий Сад;
  • КПД «Дюра Киш», Шид;
  • КУД «Іван Котляревський», Бикич дол;
  • КУД «Жатва», Коцур;
  • КУД «Петро Кузмяк», Нове Орахово;
  • Катедральний хор церкви св. Миколая і Дому Культури, Руський Керестур;
  • Хор парафіяльної церкви Петра і Павла, Новий Сад;
  • КУД «Тарас Шевченко», Дюрдьов

З ними необхідно організовувати спільні заходи в рамках фестивалів: «Червена Ружа» (Руський Керестур), «Жатва» (Коцур), «Зустріч хорів» (Вербас), «Майске дерево» (Бикич дол), «Най ше нє забудзе» (Дюрдьов), «Дні української культури» (Інджія).

4. Державні інституції такі як школи (середня освіта) русинською мовою, радіо і телебачення, преса та інформаційні видання, які є державними, відповідно фінансуються державою.
Громадські організації мають слабку фінансову підтримку і знаходяться офіційно в рівних умовах. Проте через партійні структури деякі громадські організації мають посилену підтримку з різних країн.

5. На території Автономного краю Воєводини русинська мова викладається в початкових та в середніх школах, в русинській гімназії «Петро Кузм’як» (м. Руський Керестур), а також на кафедрі русинської мови і літератури філософського факультету Новосадського університету. На цій кафедрі викладають і українську мову.
Українську мову з елементами національної культури викладають факультативно учням першого-восьмого класів в частині сербських середніх шкіл міст Новий Сад, Кула, Вербас, Інджія, Сремська Митровиця та інших (Воєводина). Працює відділення україністики кафедри славістики філологічного факультету Белградського університету. Проте відчувається нестача професійних кадрів для русинсько-українських культурно-мистецьких товариств, які треба готувати в Україні.

6. Русини-українці очікують від СФУЛО:
а) організації співпраці з суб’єктами федерації в напрямах економіки, культури, спорту, науки тощо;
б) організації співпраці з областями України, де живуть лемки;
в) організації участі ансамблів і делегацій на міжнародних фестивалях по взаємообміну;
г) організації участі в конференціях і семінарах, круглих столах;
д) організації літніх шкіл лемкознавства і українознавства для вивчення русинськими дітьми української мови: спільний відпочинок українських і русинських дитячих груп (по 20 осіб) в літніх лісових школах;
е) організації інформаційного електронного часопису;
є) допомоги в організації навчання студентів в Україні та в інших країнах;
ж) сприяння у виданні перекладів творів відомих русинських авторів в Україні і в інших країнах.
з) фінансової підтримки для реалізації важливих проектів;
и) організації круглого стола в Ждині під час проведення Лемківської ватри «Стан і перспективи діяльності суб’єктів федерації та визначення спільних дотичних напрямів їх роботи» (назву треба уточнити) з участю провідних науковців і членів Президії СФУЛО.

Голова СФУЛО
 Ярослава Галик


 

 

 

ПРОГРАМ ДАНА УКРАЈИНЕ
Сваки дан је неки период украјинско-српског пријатељства

Први дан, отварање – презентација Украјине и Лавова као града побратима Новог Сада – 16. мај 2017. године


догађај

локација

време

Парада „Вишиванки“

Од Петроварадинске тврђаве до трга испред зграде Градске управе

13.00

Церемонија отварања, презентација симбола фестивала

Трг испред Градске управе

14.00

Изложба „Историја односа Украјине и Србије“

Културни центар Новог Сада

17.00

Округли сто – Нови Сад и украјинске регије – историја братимљења

Културни центар Новог Сада

17.00-19.00

Дан други – Кијевска Рус и насељавање Срба – 17. мај 2017. године


догађај

локација

време

Презентација књиге «Гозба великог кнеза»

Матица српска

18.00

Дискусија на тему украјинског језика

Матица српска

18.30-19.30

Филм о Владимиру Великом

Кинотека Културног центра Новог Сада

20.00-21.00

Дан трећи– духовне и културне везе Украјине и Србије у епоху Ренесансе – 18. мај 2017. године


догађај

локација

време

Презентација Русалке Днистрове

Матица српска

13.00

Догађај „Књижевна полица“
Презентација антистрес бојанки О.Вакуленко

Матица српска

13.30-14.30

Дискусија о украјинској цркви

Грко-католичка црква

18.00-19.00

Изложба икона О.Задорожног

Грко-католичка црква

18.00

Дан четврти -  Козачке забаве – 19. мај 2017. године


догађај

локација

време

Дискусија на тему украјинских Козака у Србији

Културни центар Новог Сада

18.00-19.30

филм „Наслеђе нације“

Кинотека Културног центра Новог Сада

20.00-21.00

 

 

 

Дан пети – Други светски рат и досељавање Украјинаца у Војводину – 20. мај 2017.године


догађај

локација

време

Округли сто на тему досељавања Украјинаца и Русина у Србију

Културни центар Новог Сада

18.00-20.00

Предавање о учешћу украјинаца у ослобађању Србије у Другом светском рату

Културни центар Новог Сада

15.00-16.00

Изложба фотографија „Дедови и унуци“

Културни центар Новог Сада

15.00

Филм „Земља“ О.Довженка

Кинотека Културног центра Новог Сада

20.00-21.00

Дан шести – савремена Украјина позива у госте – 21. мај 2017. године


догађај

локација

време

Гастрофест

Трг испред Градске куће ( у оквиру пројекта Food Planet)

10.00-22.00
Културни програм и отварање - 18.00

Презентација туристичког потенцијала  Украјине

Туристичка организација Новог Сада

13.00-13.30

Плесни вернисаж

Српско народно позориште

19.00-20.30

Дан седми – Украјинске и српске савремене традиције  – 22. мај 2017. године


догађај

локација

време

Изложба народних заната Украјине и Србије

Студио М РТВ

15.00-16.00

Предавање на тему сличности украјинских и српских традиција славља

Културни центар Новог Сада

18.00-.19.00

Радионице народних заната

Студио М РТВ

16.00-17.00

Позоришна представа

Студио М РТВ

17.00-18.30

Музички концерт

Српско народно позориште

19.00-20.30

Дан осми. Затварање. – Будућност Украјине и Србије – 23. мај 2017. године


догађај

локација

време

Изложба ауторских етно лутки Веронике Латик

Музеј Војводине

13.00-14.00

Филм „Непобедиви“

Кинотека Културног центра Новог Сада

20.00-21.00

Дискусија „Украјина и Србија – која је нама будућност потребна“

Културни центар Новог Сада

18.00-.19.00

Церемонија затварања

Дунавски парк

ТВС

Одвојено – отварање изложби 10. i 12. маја 2017. године у оквиру Дана Украјине


догађај

локација

време

Изложба слика са дуплим садржајем „Двовзори“

Музеј Новог Сада

13.00-14.00

Изложба о насељавању Украјинаца и Русина у Србију

Историјски архив Новог Сада

18.00-19.00

 

Отворени „Дани Украјине“ у Културном центру Новог Сада

Манифестација „Дани Украјине“ почела је уторак 16. маја у Клубу „Трибина младих“ Културног центра Новог Сада и трајаће све до среде 24. маја. Новосадска публика, током осам дана трајања манифестације, имаће прилику да се боље упозна са украјинском културом и да ужива у веома богатом програму који ће обухватити трибине, округле столове, изложбе и пројекције украјинских филмова.

„Дани Украјине“ отварени су изложбом „Историја односа Украјине и Србије" у Клубу „Трибина младих" и настављени су округлим столом „Нови Сад и украјинске регије – историја братимљења“.
Изложба се састоји од 20 паноа са текстом и сликама о историји украјинско-српског пријатељства, почев од Старе Русије, преко Козака, украјинских монаха на Фрушкој Гори, све до Другог светског рата, досељавања Украјинаца и Русина на просторе Србије и данашње сарадње Украјине и Србије (главних достигнућа у области културе, науке и образовања). Ова изложба показује да је украјински и српски народ одувек везивало пријатељство, као и блиска култура и традиција.

На отварању говорили су: његова екселенција амбасадор Украјине у Србији Олександар Александровић, директор Културног центра Новог Сада Бојан Панаотовић, председник Скупштине града Новог Сада Здравко Јелушић и шеф Делегације Лавовске градске управе Наталија Бунда.

Амбасадор Александровић је поздравио домаћине и указао на чињеницу да су Србија и Украјина блиске земље, “понекад толико да заборављамо на разлике и нисмо увек свесни колико мостова пријатељства нас веже“.
Директор КЦНС-а, Панаотовић истакао је да ће у наредних недељу дана бити много лепих ствари да се види и чује о Украјини.

​ - Савремени свет има два пута – један је пут у амбис, провалију, сукобе, ратове, мржњу и катастрофу, а други је пут сарадње, кооперативности, културне, економске и сваког другог прожимања. Његова екселенција Александровић, од првог тренутка када смо се видели у мојој канцеларији пре годину дана, оставио је утисак човека позитивног духа и добрих намера и зато смо још тада одлучили да у КЦНС једну недељу посветимо Украјини – рекао је Панаотовић.

Панаотовић је нагласио да је градоначелник Новог Сада Милош Вучевић својски подржао ову идеју, јер Украјина и украјинска култура имају шта да понуде Новом Саду, баш као што и Србија и српска култура имају пуно вредности вредних дивљења, које нас сврставају у грађане Европе.

Наталија Бунда, шефица делегације градске управе Лавова, града са око 720.000 становника на западу Украјине, којег због богатог културног наслеђа називају „украјинским Паризом“, захвалила је домаћинима на срдачној добродошлици и изразила наду да ће ова манифестација још више зближити два народа.


Отворени „Днї України“ у Културном центрe Новогo Саду

Манифестация „Днї України“ почала вовутрок 16. мая у Клубе „Трибини младих“ Културного центра Нового Саду и будзе тирвац по стреду 24. май. Новосадска публика, през осем днї тирваня манифестациї, будзе мац нагоду лєпше ше упознац зоз українску културу и уживац у барз богатей програми котра облапи трибини, округли столи, вистави и проєкциї українских филмох.

„Днї України“ отворени з виставу „История одношеньох України и Сербиї“ у Клубу „Трибини младих“ и предлужени су на округлим столу „Нови Сад и українски реґиї – история братименя“.
Вистава ма 20 панои са текстом и сликама о историї українско-сербского приятельтва, починаюци од Старей Русиї, прейґ Козакох, українских монахох на Фрушкей гори, та по Другу шветову войну, присельованє Українцох и Русинох на просторе Сербиї и нєшкайше сотруднїцтво України и Сербиї (главни достигнуца у обласци култури, науки и образованя). Тота вистава указує же українски и сербски народ вше повязовало приятельство, як и блїска култура и традиция.

На отвераню бешедовали його екселенция амбасадор Україне у Сербиї Олександар Александрович, директор Културного центра Нового Саду Боян Панаотович, предсидатель Скупштини городу Нового Саду Здравко Єлушич и шеф Делеґациї Львовскей городскей управи Наталия Бунда.

Амбасадор Александрович поздравел домашнїх и указал на факт же Сербия и Україна блиски жеми, “дакеди так же забуваме на розлики и нє вше зме свидоми кельо нас мости приятельства повязую“.

Директор КЦНС-а, Панаотович визначел же ше шлїдуюци тидзень вельо красни ствари годно видзиц и чуц о України.

​ - Пред сучасним шветом два драги – єдна водзи до амбису, прирви, зраженьох, войнох, мержнї и катастрофи, а другу драга то драга сотруднїцтва, кооперативносци, културного, економского и рижнородного преплєтаня. Його екселенция Александрович, од першей хвильки нашого стретнуца пред роком, охабел упечаток чловека позитивного духу и добрих намирох и прето зме ище теди ришели же у КЦНС єден тидзень пошвециме України – гварел Панаотович.

Панаотович наглашел же горадоначальнїк Нового Саду Милош Вучевич потримал тоту идею, бо Україна и українска култура маю цо понукнуц Новому Саду, баш як цо и Сербия и сербска култура маю вельо вредносци котри заслужую поћитованє, и котри нас учишлюю до гражданох Европи.

Наталия Бунда, шеф делегациї городскей управи Лавова, города зоз коло 720.000 жительох на заходзе Україне, котри пре богате културне нашлїдство наволую „українски Париз“, задзековала домашнїм на сердечним госценю з наздаваньом же тота манифестация ище баржей зблїжи два народи.


 

Жадаме Вам и Вашим наблїзшим щешлїви

и весели Крачунски и новорочни швета,

як и вельо здравя и радосци и успишни

Нови 2017. рок!

 

Дорогі друзі! Вітаємо Вас та Ваші родини з Різдвом Христовим і Новим 2017-им роком! Миру та злагоди!


Шановні Голови організацій у мережі СКУ,

Бажаю Вам і Вашим родинам веселих Різдвяних свят і щасливого Нового року, наповнених дуже міцним здоров’ям, подальшими успіхами, радістю і любов’ю та здійсненням всіх Ваших мрій (зокрема, щоб Україна процвітала як цілком незалежна, територіально цілісна, українська, європейська, демократична і заможна держава), а також Божого благословення і многих літ.

Христос рождається! Славімо Його!

Евген Чолій
Президент Світового Конґресу Українців

 

 

In memoriam

МИРОН ЖИРОШ
(1936 – 2016)

Зоз Казинцбарцики у Мадярскей сцигла нам смутна вистка же ше вовторок, 29. новембра того року у ранших годзидзох, после длугей хороти, у лєм цо наполнєним осемдзешатим року живота,упокоєл Мирон Жирош, наш визначни просвитни роботнїк, новинар, публицист и наукови виглєдовач.

Кед чловек наполнї осемдзешат роки живота, а ґу тому кед є и понад шейсц децениї присутни у дружтвено-културним живоце Руснацох на тих просторох, вец ше вироятно зложиме же то и важна нагода огляднуц ше на резултати яки таки чловек посцигнул и уложел до скарбнїци нашей култури.

Гоч у наших друкованих медийох и периодики на вецей заводи обявена Жирошова биоґрафия, тримаме за потребне и на тот завод зазначиц голєм найосновнєйши його биоґрафски податки.

Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у Руским Керестуре. По законченю учительскей школи 1953. року у Зомборе перше место службованя му було у дюрдьовскей школи, дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД „Тарас Шевченко”. Потим 1957. року преходзи на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужує и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци достава стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи „Русин” з Руского Керестура и у периодзе 1959-1961. закончує висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час роби як правнїк у спомнутей задруґи, а кед вона интеґрована до Польопривредного комбината „Црвенка” у Червинки, Жирош преходзи до „Руского слова” и роби як новинар (1961-1962), а потим пошвидко преходзи до Землєдїлскей задруґи „Перши май” у Руским Керестуре за управителя.

По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є од длужносци управителя и преселює ше до Нового Саду. Спочатку роби як педаґоґ и предлужує студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року по дзешецрочней прерви обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше враца до новинарства. Роби як новинар-редактор полни 25 роки, одкаль и пошол до пензиї. У медзичаше, 1969. року и абсолвовал на Правним факултету у Беоґрадзе.

У Новим Садзе ше тиж уключує до дружтвено-политичней активносци. Вецей роки є член Управного одбору КУД „Максим Горки“, член Комисиї за животни стандард Дружтва новинарох Войводини и Союзу новинарог Югославиї. Єден час є и предсидатель Управного одбору Фонду заєднїцкого трошеня РТВ Нови Сад, єден мандат є делеґат РТВ НС у Скупштини Югославянскей радио-телевизиї, а вецей роки бул и судия-поротнїк у Окружним судзе у Новим Садзе.

Як радийски новинар Жирош пише прилоги и редаґує Радио новини, потим Емисию за валал, як и емисиї з нашей прешлосци Давно, давно то було и Драги нашого живота. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми, котри на вецей заводи репризовани и остатнїх рокох. Зоз єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянским змаганю „Охрид 1976”. Тота його емисия преглашена за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика котру писал и читал Кооперант Федор (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику.

През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош постал ношитель вецей наградох за новинарски прилоги: Награди часопису „Шветлосц”, Награди Дружтва новинарох Войводини за новинарски прилог, Награди КПЗ Войводини „Искри култури” за публицистику, Ордена роботи зоз стрибернима венцом и велї други..
Од пензионованя жил у Казинцбарцики у Мадярскей (зоз свою супругу универзитетску професорку др Марию Йоббадь и дзивку Анамарию), алє свойо публицистични и други твори з найвекшей часци .и надалєй обявйовал у наших медийох и публикацийох.

Зоз шмерцу Мирона Жироша руска национална заєднїца у Сербиї страцела єдбного з найвизначнєйших културних и наукових дїячох, чийо мено уж вецей децениї уписане до фундаментох нашей привредней и културней историї.

Дюра Латяк
У Новим Садзе, 29. новембра 2016. року

 

Умар познати филолоґ др Павло Чучка

Всоботу, 10. децембра, у 89. року живота у Ужгородзе, у України, умар познати линґвист, доктор филолоґийних наукох, универзитетски професор Павло Чучка.

Павло Чучка народзени 22. фебруара 1928. року у закарпатским валалє Баранинци. У периодзе од 1941. по 1944. рок школовал ше у ґимназиї у Ужгородзе, вєдно з дзепоєднима нашима тедишнїма школярами, як цо то Святослав Надь, Микола Сеґеди, Иван Бесерминї и други. Седемдзешатих рокох прешлого вику на вецей заводи нащивел своїх колеґох у Войводини и популаризовал наш литературни язик.

По законченю студийох на Ужгородским универзитету, на нїм преподавал од 1954. року, а попри тим же бул порядни професор, шеф Катедри общей и славянскей линґвистики и словацкей филолоґиї, др Чучка на два заводи бул и декан Ужгородского Филозофского факултетa. Тиж бул и ментор велїм аспирантом котри здобули званє кандидатa и докторa наукох. Mедзи нїма и Руснацох з наших просторох.

Професор Чучка обявел вельке число наукових роботох з обласци диялектолоґиї, антрополоґиї и лексиколоґиї. Єдна з його значнєйших роботох ноши наслов „Антропонимия Закарпаття”, дзе обявени презвиска и мена исти, або барз подобни, меном и презвиском наших предкох.

Др Павло Чучка поховани 13. децембра 2016. року у Ужгородзе.


Пісенна географія «Маковицької струни» розростається

У Бардієві і Пряшеві відбувся 44-ий огляд народних пісень «Маковицька струна»

26.11. 2016 року в Бардієві (спортивний зал «Мир») і 27.11.2016 року в Пряшеві (велика сцена Театру ім. Й. Заборського) відбувся 44-ий огляд народних пісень «Маковицька струна» - концерт переможців регіональних конкурсів і гостей під назвою «Від колиски до колиски» (сценарист і режисер Івета Світок, конферансьє Степан Гій, музична підготовка Віктора Гащака, сценограф Ладислав Цупер). Працю ентузіастів, які взялися за реалізацію цього популярного пісенного свята, очолив голова організаційного комітету Павло Боґдан. Оглядом народних пісень завершилась цілорічна праця з талановитою молоддю і дорослими, які люблять народну пісню і хочуть нести її славу в подальші роки. З майже 200 співаків, які змагались в семи регіональних конкурсах в Пряшівському і Кошицькому краях, в огляді в Бардієві і Пряшеві (у Пряшеві повтор огляду проводиться від 2006 року) виступило 48 співаків, які змагались у соло, дуо і тріо і виконали 30 народних пісень.

Як відомо, одна і та сама пісня, яка збереглась до наших днів, на огляді не сміє повторитися двічі. Так було і тепер. Всі пісні і на цей раз пройшли відповідними музичними обробками музикантів-спеціалістів для Оркестру народних інструментів під диригуванням Юліуса Селчана (за винятком двох авторських пісень Ладислава Мацка і Наталії Мурцко та одної пісні в супроводі акордеону, народні пісні обробили Юліус Селчан, старший, Юліус Селчан, молодший і Мілош Веверка).

Якщо минулорічну «Маковицьку струну» сценарист і режисер Івета Світок присвятила темі „Вечорниць“, зустрічам молоді у т. зв. „кудільних хижах“, на яких дівчата „пряли куділь“, співали, а хлопці їх розважали, то цьогорічну «Маковицьку струну» вона орієнтувала на тему - «Від колиски до колиски», розділивши її, крім прологу і епілогу, до семи окремих блоків (1. «Закохані», 2. «Вітай, життя», 3. «Чарівниці», 4. «Радісне дитинство», 5. «Невинне дозрівання», 6. «Прекрасна молодість», 7. «Мудра зрілість») – залежно від етапів життя - до зрілого віку, причому акцент поставлено на те, що життя людини зроджується з любові. Любов повинна супроводити людину на протязі всього життя.

Чи не вперше в пісенному огляді поруч з народними піснями знайшла своє місце і поезія українських поетів Словаччини Іллі Галайди про вірність рідному краю, рідній землі, Михайла Дробняка про співучість людей рідного краю, про материнську пісню і пройняті колисковими мотивами слова українського поета Олексія Довгого, які з неабияким художнім чуттям зачитав модератор програми Степан Гій. Все сценічне дійство цьогорічної «Маковицької струни» знайшло своє відображення у «воцерковленні» новонародженої дитини в епілозі пісенного огляду, а результат - «принесли-сьме поганча, однесли-сьме християнча/крестянча». Воцерковлення виконав співак, православний священик в Іновці Собранецького округу о. прот., мґр. Павло Новак.

Географія співаків, які беруть участь в огляді, постійно розростається і виходить за традиційні, умовно кажучи, «етнічні межі» русинів-українців. Масив народнопісенності цієї області був представлений співаками з таких сіл, як Біловежа, Удол, Шамброн, Ортутова, Баєрівці, Іновець, Малий Липник, Великий Липник, Зубне, Ряшів, Нижні Репаші, а також з міста Меджилабірці, а з-поза цього масиву були співаки з Олшован, Сечовець, Нижньої Камениці, Миклушівців, Левочі, Старої Любовні, Списької Нової Весі, Германовець, Вишньої Шебастової, Кошиць, Воронова н/Т.-Чемерного, Списького Подградя, Чичави, Гажлина, Хотчі і Стропкова.

В Бардієві співаки показали своє вміння на двох концертах – о 15 і 19 год. Вечірній концерт від імені головного організатора огляду відкрив словом-вітанням голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол, який привітав співаків і гостей – голову Пряшівського самоврядного краю, депутата Національної Ради СР Петра Худика, депутата Пряшівського самоврядного краю Андрія Гаврилу, предносту Окружного уряду в Бардієві Мирослава Буйду, приматора міста Бардієва Бориса Ганущака, директора СНМ - Музею української культури у Свиднику Ярослава Джоґаника, делегацію Союзу русинів українців Воєводини на чолі з Деяном Бобалем, делегацію Об’єднання лемків у Польщі на чолі з Андрієм Ксеничем, делегацію працівників культури Закарпатської області України на чолі з завідуючим відділом Обласного організаційно-методичного центру культури в Ужгороді Віталієм Рацом, а також представників Перечинської і Великоберезнянської районних державних адміністрацій.

У складанні величної композиції – презентації народнопісенної культури русинів-українців, підсиленої на цей раз колисковими і баладними мотивами, помітно зростає вплив свіжих сил ентузіастів, які взялися за організування пісенного свята, почерпнувши матеріал з глибоких народних джерел і осучаснивши його відповідними художніми засобами. Другий визначальний момент огляду - це наближення народної пісні материкової України на теренах Пряшівщини, що знайшло відповідне втілення на сцені пісенного огляду і що спонтанно підтримала чутлива до народної пісні публіка як в Бардієві, так і в Пряшеві. Журі конкурсу - Яна Любимова, Віктор Гащак та Юрій Бохня - мало надскладне завдання вибрати з-поміж з чотирьох тріо, одинадцяти дуетів і п’ятнадцяти солістів кращих інтерпретаторів, призерів і лауреатів. Лауреатами стали такі співаки: тріо - В’єра Кополовець з Хотчі, Анна Кнєж і Даніел Гіц із Стропкова, яке заспівало пісню «У суботу», дует з Меджилаборець - Петро Зятик, Денис Зятик за виконання української пісні «По той бік гора», яка завоювала серця всіх глядачів, а в соло – співачка Никола Юрашек з Вишньої Шебастової за пісню «Плавала рибочка».
Гостем програми в Бардієві було тріо співачок «Роксана» викладачів Велиберезнянської дитячої школи мистецтв – Руслана Басараб, Оксана Мацак та Оксана Кушнір. Тріо виконало віночок закарпатських українських народних пісень.

* * *

Після програм у Бардієва огляд продовжився наступного дня (27.11.2016 р.) гала-концертом у найбільшому залі міста Пряшева - в Театрі ім. Йонаша Заборського. Концерт відкрив заступник голови Центральної ради СРУСР Павло Боґдан, який привітав велику родину шанувальників пісенної культури русинів-українців Словаччини, а також офіційних гостей. У концерті взяв участь також предноста Пряшівського окружного уряду Еміл Хлапечек.

У Пряшеві поруч з групою «Роксана» виступив студентський український вокальний ансамбль «LIBERI BAND» з Пряшева, який показав зріле мистецтво і подарував глядачам пісні з різних регіонів України.

Організування русько-українською громадою фольклорних фестивалів у Свиднику, Камйонці, Меджилабірцях, Снині від 50-х – 60-х роках минулого століття, а пізніше в Бардієві і в інших місцевостях нашого краю, не було самоціллю. Фестивалі мали cтати противагою напливу «новітньої, модерної» культури мажоритарних народів (яка найперше поглинає нацменшини) і протистоянню прискореній асиміляції русинів-українців. Народна пісня залишається тепер вже чи не останньою пристанню національної культури русинів-українців.

Закінчився 44 огляд народних пісень «Маковицька струна». Огляд географічно розростається, не старіє, постійно молодіє, бо на сцену приходять молодші і ще молодші співаки, а в цьому є надія на перспективу. Цінний вклад у програму огляду внесла Івета Світок, яка створила з пісенного різноманіття, яке продемонстрували регіональні огляди, одну цілісну композицію, пов’язану прологом і епілогом… Шкода лише, що кожного року витрати на огляд з державних грантів постійно обмежуються, що може викликати небажаний ефект: припинення існування в майбутньому такого рідкісного пісенного огляду, яким є «Маковицька струна».

Мирослав ІЛЮК.


 

Союз Руснацох Українцох Сербиї и 25. рочнїца нєзависносци України

Кажди народ , котри мал свою державу , нє одустава од своєй державносци. За обнову державносци вше ше явяю идеї при нових историйних околносцох. Така ситуация и з Україну , чи перши предходнїк була Києвска Рус.
Перши документи указую же иста исновала од 882. року , а перши владар бул княз Олег. Жительство Києвскей Руси ше наволовали Русинами. Важне надпомнуц же києвски княз Володимир приял християнство у месце Херсонес на Криму 997. року, а кресценє жительох княжевства обавене у Києву 998. року. Києвски княз Ярослав Мудри принєс перши законски акт – Руску правду , котри перши закон у тей держави, а котри по змисту подобни як Душанов законїк у Сербиї.
Под прициском Монґолох княжевство препада, а ознова ше єдна часц Восточних Славянох збера коло Московского княжевства. Україна подпада под власц Польскей, алє после повстаня котре водзел атаман Боґдана Хмельницкого, стредня и восточна потпада под власц Московского княжевства, тє. Русиї. Заходна Україна и далєй остава под власцу Польскей и Австро – Угорскей.
Идеї самостойносци и далєй оставаю и рефлектую ше за час после Першей шветовей войни, при розпадованю Австро – Угорскей и Росийскей империї . Так ше у Централней и Восточней України преглашує Українска Народна Република , а у Заходней України - Заходна Українска Народна Република. Медзитим, до нєзависносци нє пришло пре войни интервенциї Червеней армиї, царскей армиї Русиї и польскей армиї. На початку Другей шветовей войни, жаданє за нєзависносцу ше указує прейґ преглашеня Карпатскей України у Хусту 15.03.1939. року , алє котра кратко тирвала и швидко ликвидована з боку Гортийового войска. Треба надпомнуц же духовни вожд Карпатскей України бул владика др Дионизий Няради, народзени у Руским Керестуре.
У Другей шветовей войни ше Україна находзи у штредку зраженьох медзи Гитлеровим и Сталїновим войском. Зоз Заходней України ше поцагую совєтски войска, а нємецке войско преходзи далєй на восток. По валалох ше снує териториялна одбрана, зоз котрей настава Українска повстаня армия , чийо идеологи обчекю же у вигодней хвильки преглаша нєзависносц. Медзитим, таки момент нє настал, та закончую або на Сибиру, або ше пребиваю до жемох Заходней Европи.
При нащиви України чежки упечатки на мне зохабели нащиви виставом и преподаваньом о голодомору у котрим настрадало вецей милиони жительох. Тиж так и нащива Бикивянскому лєсу при Києву, дзе медзи двома шветовима войнами ликвидовани вецей дзешатки тисячи українскей интелиґенциї. Подобнє сом ше чувствовал и у Львове у музею на Лонцкого ( скорей ту бул гарешт ) , дзе Совєти при поцагованю з того места 1941. року ликвидовали добру часц львовскей интелигенциї, коло тисяч особи ,а медзи нима и сина Гавриїла Костелника, Боґдана Костелника. После того , ясне ми було же чом ше розпаднул СССР , и же чом републики котри були у його составе преглашели нєзависносц. То зробела и Україна 24. августа 1991. року.
У чаше преглашованя нєзависносци України на териториї бувшей СФР Югославиї приходзи до розпаду держави и етничних зраженьох. То ше збува на териториї котри населюю и Русини и Українци у Републики Горватскей и Босни и Герцеґовини. З оглядом же пре розпад державней системи, орґани домашнєй держави нє могли, або нє сцели адекватно помогнуц при проблематичних ситуацийох, Союз ше обраца орґаном України, а з оглядом же пришло до насилного висельованя Русинох и Українцох з Петровцох и Миклошевцох, та теди по перши раз Україна, прейг Росийскей Федерациї котра теди заступала интереси України у Београдзе , пре тоти подиїї дава ноту СФР Югославиї. Окрем того, тоти подиїї виволали вельке интересованє при тедишнєй опозициї (Вук Драшкович, Драган Веселинов, др Драгослав Петрович, др Драголюб Мичунович, Ненад Чанак итд) , та и вона пребера мири моралней помоци. З боку Союзу найактивнєйши при тих подїйох були академик Юлиян Тамаш, др Янко Сабадош, Владимир Хромиш, Симеон Сакач , Елемир Рац итд.
При познатих подїйох у Босни и Герцеґовини прейґа Союзу приходза депутати українского парламенту до Зворнику , дзе ше стретаю з найвисшими представителями власци и глєдаю защиту українского населєня, а о чим информую предсидатела України Леонида Кравчука. З нашого боку у тих розгваркох участвовали Мирослав Корпаш и Боґдан Виславски.
Тоти интервенциї з України могли дацо помогнуц , нє могли нїч одмогнуц, але заш лєм нашо жительство могло достац моралну потримовку и обецане же у случаю найексцеснєйших подїйох можу буц дочасово змесцени на териториї України, но на щесце од такого дачого нє пришло.
У найчежших часох 90. рокох прешлого столїтия Україна нам дава помоц зоз приманьом на студиї векшого числа студентох, котри ше ту врацаю зоз знаньом українского язика ( пред тим скоро нїхто нє знал литературни українски язик ) , и нєшка су активни як фаховци у велїх наших установох и аматерских колективох.
У терашнї час з Україну Союз орґанизує иншаки контакти , котри унапрямени на сотруднїцтво медзи локалнима самоуправами , аматерскима колективами, означовану рижних юбилейох, та аж и коло привредного сотруднїцтва. З оглядом же ше и Сербия и Україна находза у подобних ґеополитичних ситуацийох, то ше и надалєй будземе намагац на їх цо ширшим сотруднїцтве.

Боґдан Виславски


 

ИНФОРМАЦИЯ

Всоботу и нєдзелю, 22. и 23. октобра 2016. року як госци Союзу Русинох Українцох Сербиї , хору „Пасторала“ зоз Жаблю и КУД „Калина“зоз Индїї, у Републики Сербиї буду госцовац:

- Ансамбл „Хажличанка“ из Хажлина, Бардейовски округ, Република Словацка,

- Ґрупа шпивачох Здруженя Лемкох з Горлїци, Република Польска.

Вєдно зоз домашнїма, гости виступя:

- у Жаблю у Основней школи „Милош Црнянски“ всоботу, 22. октобра2016. године з початком на 19.30 годзин,

- У Индїї на манифестациї „Днї українскей култури“ внєдзелю, 23.октобра 2016. року зоз початком на 19 годзин.

Поволуєме Вас на тоти виступи.

Союз Русинох Українцох Сербиї

ИНФОРМАЦИЈА

У суботу и недељу, 22. и 23. октобра 2016. године као гости Савеза Русина Украјинаца Србије, хора Пасторала из Жабља и КУД Калина из Инђије, гостоваће у Републици Србији:

- Ансамбл „Хажличанка“ из Хажлина, Бардејовски округ, Република Словачка,

- Певачка група Удружења Лемка из Горлице, Република Пољска.

Заједно са домаћинима, гости ће наступити:

- у Жабљу у Основној школи „Милош Црњански“ у суботу, 22. октобра 2016. године са почетком у 19.30 часова,

- У Инђији на манифестацији „Дани украјинске културе“ у недељу, 23.октобра 2016. године са почетком у 19 часова.

Позивате се да присуствујете овим манифестацијама.

Савез Русина Украјинаца Србије


 

ВИСТАВА ПИСАНКОХ
На нєдзелю, 17.04.2016. року, у церковней сали св. Миколая у Новим Садзе

 

Вистава будзе отворена од 9:00 до 19:00 г. Орґанизатор Културна рада Парохиї св.  апостолох Петра и Павла у Новим Садзе



Get free Dreamweaver templates and extensions at JustDreamweaver.com